Здавна в Україні поруч з іменами і прізвищами були поширені вуличні прізвиська. Кожна  сільська родина, як правило, має вуличне прізвисько, яке певним чином характеризує когось із членів родини, або ж увесь рід.

За даними енциклопедії, в українській мові термін “прізвисько” фіксується з XIV століття. Кожне прізвисько і прізвище було чимось зумовлене і щось означало׃ завжди існувала якась підстава для того, щоб людині дати назву, яка мала б відрізняти її від інших. Українські філологи переконані, що найбільш уживаними і найпоширенішими засобами додаткової ідентифікації особи були від найдавніших часів найменування по батькові, потім – за місцем проживання чи походження, за професією або заняттям і, звичайно, різні індивідуальні “вуличні” прізвиська.

Доволі часто селянам давали прізвиська на честь тварин або ж за видом діяльності, іноді прізвисько формувалось як неологізм.

В даному переліку Гопчицькі прізвиська, частина з яких були в обігу раніше, інші актуальні й досі. Частина прізвиськ відомі ще з середини-кінця ХІХ століття. Перелік, звісно, не повний і буде оновлюватись:

Балалайка
Балан
Баняк
Басалей
Басараба
Бася
Беседа
Ведмідь
Верба
Верекса
Вітер
Волинець
Ворона
Гагара
Гамбось
Гара
Гараней
Гарбар
Гартимон
Гаць
Гершун
Гнида
Говечка
Гой
Гонора
Горобець
Гось
Гривня
Гузенко
Дедела
Дзендзелик
Дзигман
Дзьомбар
Дишкант
Дудель
Дундук
Жидок
Зейдик
Зеленка
Івась
Кабан
Кажан
Калень
Карась
Кацап
Качка
Качур
Квочка
Ковбаса
Колотуха
Комша
Коротун
Коруп
Круль
Куліш
Куркепка
Курочка
Кусінь
Куцелап
Куця
Латка
Левус
Мазя
Макета
Мамонко
Мандрик
Махімкука
Махорка
Моцько
Мошко
Нестула
Пиндик
Пиріжок
Пугач
Пукса
Пулемет
Пуляр
Пушка
Рак
Резина
Рерик
Рибак
Рижий
Рожко
Рябуха
Сеник
Сльота
Смоляр
Сова
Солодар
Сорока
Сруль
Староста
Стець
Трояк
Тхір
Циндрик
Чехоня
Шейлик
Шкурка
Шляпа
Шнеєр
Шняпа
Шпак

Список оновлюється…