У понеділок, 27 листопада, громада Гопчиці вшанувала жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років, а також односельчан, яких розстріляли німецькі окупанти під час Другої світової війни.

25 листопада Україна вшановувала 90 роковини Голодомору-геноциду українців 1932-1933 років, а 27 листопада виповнилось 80 років з дня трагедії в Гопчиці — розстрілу цивільних заручників під час Другої світової війни.

Староста села Роман Прилуцький разом із директором Музею історії Гопчиці Михайлом Петренком, керівником Будинку культури Олексієм Лабенком, завідуючою бібліотекою села Наталією Ващенко, а також із педагогом-організатором Гопчицького ліцею Зоряною Кульбідою, старшокласниками та односельцями поклали квіти та запалили свічки біля монументів, які присвячені цим трагічним подіям.

Розстріл цивільних заручників у Гопчиці відбувся у 1943 році, через 20 днів після входу радянської армії до Києва та за місяць до села Гопчиця.

Каральна операція німецьких військових була здійснена на світанку 27 листопада 1943 року у відповідь на напад партизан на радіостанцію, яка була розміщена в одній із хат села та вбитих двох німецьких солдат. В результаті операції було вбито 17 осіб. Найстаршому було 67 років, наймолодшому — 16. Троє з двадцяти тоді дивом врятувались — одному вдалось утекти в поле, двоє поранених згодом вилізли з ями і доповзли до села.

Цьогоріч громада села пройшла останнім життєвим маршрутом заручників — від місця утримання в будівлі школи та колишнього сільського клубу, вулицями Центральною, Шевченка та Рось, до будівлі на станції “Рось” та кінцевого місця страти в урочищі Тицьке.

Також в селі Ліщинці громада Гопчиці разом із місцевим старостою Юрієм Філіповський поклали квіти на місті поховання капітана Івана Чоломбітка, який був смертельно поранений під час нападу на німецьку радіостанцію в Гопчиці.

Більш детально про розстріл заручників в Гопчиці читайте в інтерактивному матеріалі “Пам’яті двадцяти. Історія одного розстрілу”.