У понеділок, 6 травня, громада Гопчиці провела в останню земну путь односельчанина, воїна 28 окремої механізованої бригаді ім. Лицарів Зимового Походу Збройних сил України Михайла Яременка, який трагічно пішов із життя напередодні.

Яременко Михайло Сергійович народився 23 вересня 1982 року в селі Бузова Київської області.

До Бузівської загальноосвітньої школи пішов у 6 років. Після 9 класу вступив до Київського ПТУ, де навчався на маляра, штукатура, плиточника. Після закінчення навчання в училищі працював у різних будівельних організаціях.

У 2007 році Михайло одружився, має двох синів. У 2016 році переїхав на постійне проживання у Гопчицю.

Після повномасштабного вторгнення 25 лютого пішов добровольцем захищати Батьківщину, воював у 28 окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового Походу ЗСУ.

Під час окупації російськими військами рідного села Михайла Бузової, танковим обстрілом був зруйнований батьківський будинок. Він повністю згорів, але, на щастя, вдалось дивом уціліти матері та брату, які в цей час були на роботі.

Через півроку служби на передовій Михайло отримав контузію, після швидкої реабілітації повернувся знову до своїх побратимів.

Але, на жаль, вже через місяць отримав другу контузію та повну втрату зору. Після останнього поранення мав довготривале лікування та проходив реабілітацію. Через три місяці зір повернувся до Михайла частково.

Під час операції зі звільнення Херсону Михайло з побратимами був у бойовому виході, група підірвалась на протитанковій міні. Але Михайло опанував себе й під час обстрілу витягнув пораненого командира з палаючого МТЛБ.

Після цього командир неодноразово телефонував зі шпиталю, дякував за порятунок та рекомендував до нагороди.

Після важкого поранення Михайло перебував на домашній реабілітації.

Михайло завжди був добросовісним та щирим, мав повагу серед бойових побратимів, товаришів, колег та односельчан. Він був зажди доброю та веселою людиною. Саме таким він запам’ятається нам назавжди.

“Гіркий смуток сьогодні переживає наша громада, наша велика родина та сім’я Михайла. За добрими спогадами про Михайла, ховається жаль та смуток, який залишиться з нами назавжди. Міша був надзвичайно добрим чоловіком, здавалось, що його доброти вистачило б на всіх. Він був гарним батьком та турботливим чоловіком, добросовісним та дуже працьовитим. Михайло завжди всіх згадував та про всіх дбав. Він постійно телефонував своїм побратимам, часто спілкувався з матерями та дружинами своїх загиблих товаришів і намагався підтримати їх та заспокоїти. Він був сильний духом та завжди впевнений. Таких як Михайло – мало! Нам його буде дуже не вистачати! Спочивай з миром, друже. Вічна пам’ять”, — сказав на похороні староста Гопчиці Роман Прилуцький.