У п’ятницю, 27 листопада на території народного музею Гопчиці відбулось відкриття монументу пам’яті односельчанам, що стали жертвами Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 років.

У відкритті взяла участь вся громада Гопчиці – учні та вчителі Гопчицької школи, працівники сільської ради та місцевого господарства. Також на відкритті виступила начальниця відділу культури Погребищенського району Галина Кравчук.

Настоятель храму святої Параскеви П’ятниці отець Ігор провів пам’ятну панахиду до 87-х роковин Голодомору. Директор народного музеюГопчиці Михайло Петренко зачитав список односельчан, які загинули під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

Майже дві сотні наших односельчан, які померли в муках голодною смерттю на родючій українській землі. Це не парадокс! Це свідчення того, що Голодомор був штучно організований радянською владою, щоб знищити українське село, яке було основою спротиву більшовицькій окупації та колективізації. Щедра і плодюча земля, яка століттями годувала наших предків, враз не дала врожаю? Таким є радянський міф про причини голоду, який зараз активно поширює російська пропаганда. Як свідчать архівні документи, жертвами голоду в нашому районі досить часто були родини одноосібників – тих, кому належали сільськогосподарські землі. Вони не здавали землі в оренду, а самостійно їх обробляли і вирощували врожай для власної родини та продажу. Саме їх називали “куркулями”, саме вони хотіли працювати на себе, а не в колгоспі, і саме їх нелюбила радянська влада. Українських селян вбивали голодом, а інтелігенцію – кулями в Сандармосі і Сибіру. У нашому музеї є один цікавий експонат, який спростовує радянську версію про голодомор. Це пломба від 22 жовтня 1930 року з вагонів, якими вивозили зерно з Гопчиці. Вже тоді зерно забирали і вивозили з українського села”, – зазначив Михайло Петренко.

“Цьогоріч ми вшановуємо наших односельчан, які загинули в роки Голодомору, відкриттям монументу пам’яті. Нарешті в Гопчиці окрім дерев’яного хреста на цвинтарі буде окремий пам’ятник, який нагадуватиме всім про ті страшні роки. У 2018 році ми разом із директором краєзнавчого музею Гопчиці Михайлом Петренком та із засновником ініціативи ReLoad Олександром Саліженком відкрили в музеї окрему експозицію, в якій перелічені імена 195 наших односельчан, що занесені у “Національну книгу пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні”. До 87-х роковин ми відкриваємо монумент пам’яті”, – зазначив під час відкриття голова Гопчиці Роман Прилуцький.

Голова села окремо зазначив, що монумент пам’яті було зведено за власним проектом та силами небайдужих односельчан:

“Відкриття цього монументу – це гарний приклад того, як наша громада спільно – хто чим міг – долучилась до великої і важливої справи. Віктор Хмелівський з Погребищ наніс малюнок на гранітну плиту. Анатолій Дзьобко, Олексій Базелюк та Володимир Безносюк збудували постамент. Віктор Баран виготовив та передав хрест із білого мармуру. Жорна надали для монументу Віктор Саліженко, Володимир Бабієнко, Леонід Грушко, Ігор Лесик та Ольга з Адамівки, Василь Манілець із Збаржівки. Також окрема подяка за допомогу Наталі Курбановій, Миколі Гнатюку, Олексію Лабенку, Олександру Саліженку, директору музею Михайлу Петренку та іншим працівникам сільської ради за допомогу під час виконання робіт. Крім того, під час будівництва керівник фермерського господарства “Дружба-Л” Олексій Лісовий допомогав із технікою”.

“Ще раз дякую усім, хто долучився до його спорудження, віддав жорна та допоміг власною працею! В такий спосіб ми віддаємо шану всім невинно вбитим мільйонам українців у роки Голодомору 1932-1933 років. Ми маємо не дати згаснути пам’яті про трагедію Голодомору, про його катастрофічні наслідки та про злочин тоталітарного радянського режиму на чолі зі Сталіним проти нашого народу. Цього ми ніколи не забудемо, не пробачимо і не дозволимо, щоб таке сталося знову”, – наголосив Роман Прилуцький.

Більше про те, як в Гопчиці розпочиналось будівництво монументу пам’яті Голодомору 1932-1933 років читайте за посиланням.

Підготовку проекту ініціював: Олександр Саліженко
Реалізація: Володимир Килимник (Стрижавка), виготовлення плити для меморіального надпису