Один із куточків села Гопчиці односельчани називають Кут – це край вулиці Шевченка. Місцина на перший погляд нічим непримітна, тут повсюди з-під землі виступають тектонічні залежі граніту. Але особливість цих місць в тому, що це і є Босий Брід, і, згідно архівних документів, він, як і село  Гопчиця, з 1766 року входить до Погребищенського ключа, який сягав до Володарки і належав родині поміщиків Ржевуських.

ДАВО, ф. 608, оп. 1, спр. 4, арк. 31-57, рукопис

Після російської революції 1917 року цю місцевість віднесли до Павлівської сільської ради. А в 90-ті роки минулого століття, згідно генерального плану села, Босий Брід став продовженням вулиці Шевченка села Гопчиці. Неподалік струменить річка Рось, на жаль, не така повноводна, як у давні часи, і саме тут пролягала дорога Великого Кобзаря осінньою порою 1846 року. Саме тоді Тарас Григорович Шевченко у складі тимчасової комісії вирушив з Києва до Кам’янця-Подільського для розгляду стародавніх актів.

Кирничка біля річки Самець

Залишки колишньої поштової станції, де зупинявся Тарас Шевченко

Представники комісії рухалися поштовим трактом, який пролягав із Києва до Сквири, а далі через населені пункти нашого району – Морозівку і Босий Брід, де на той час розташовувалася поштова станція з підвалом для збереження ліків, лікарня, військові шпиталі, водяний млин та ін.

Кам’яна основа мосту, який був частиною старого поштового тракту

Надалі дорога вела до Плискова, Андрушівки, Очеретні, а звідтіля на Липовець.

Раніше річка була більш повноводною

Ще одна кам’яна стіна мосту на Босому Броді

Напевно, неабияк вразили краєвиди нашого надросянського краю поета, тому він і затримався тут на декілька днів.

Дибська Марія Федотівна – одна зі старожилів Гопчиці

Як згадує 88-річна жителька нашого села Дибська Марія Федотівна, старі люди, які проживали неподалік, переказували, що тут бував Тарас Шевченко і любив ходити по воду до криниць, які знаходилися майже поряд.

Одну із них – край шляху у напрямку станції Ржевуської – у 80-ті роки минулого століття за ініціативи тодішнього керівника району облагородили. Але з роками вона знову занепала. Інша криничка – в Круподеринецькому лісі над Россю – була обкладена старою гранітною шашкою, а вода в ній чиста, як сльоза. Зараз це місце у край запущеному стані.

Нещодавно ініціативна група з Гопчиці – директор краєзнавчого музею Михайло Петренко, сільський голова Гопчиці Роман Прилуцький та засновник ініціативної групи ReLoad з відродження села Гопчиці Олександр Саліженко – провели невелику історико-етнографічну експедицію, поспілкувались із старожилами і оглянули місця нашого краю, де колись ходив Тарас Григорович Шевченко. На жаль, більшість цих об’єктів  знаходяться в занедбаному стані і ризикують зникнути з історії села та пам’яті людей. Після візиту вирішили ініціювати відновлення цих місць, провести роботи з благоустрою і прокладення туристичного маршруту.

Petrenko

 

Михайло Петренко, директор Гопчицького краєзнавчого музею