Напевно, немає нічого вічного на нашій землі, окрім людської пам’яті. З покоління в покоління передається красива легенда про невелике подільське село, яке існувало в урочищі Кодинка. Але, на жаль, в ХІІІ столітті його спалили під час набігу монголо-татари. Більшість люду загинуло, а ті, кому пощастило вижити, втекли в густі ліси понад річкою і там облаштували житло. Так зародилося нове село Гопчиця.

Так сьогодні виглядає урочище Кодинка:

У ХVI столітті село входило до складу Київщини. Гніт польської шляхти спровокував масштабне селянське повстання під проводом Богдана Хмельницького, учасники якого встановлювали козацькі порядки, обирали сотників та гетьманів, запровадили козацький суд. З переказів відомо, що мешканці Гопчиці також взяли участь у повстанні, сотником було обрано селянина на прізвище Ходак, він з незначною кількістю прибічників приєднався до загонів Максима Кривоноса.

Найбільшого руйнування село зазнало під час походу Яреми Вишневецького від Лубен на Волинь. У середині ХVIІІ століття становище селян погіршало, це призвело до подій 1786 року, відомих в історії як Коліївщина. Вир повстання не оминув Гопчиці, частина селян взяли активну участь у бунті. Село в той час належало князю Вишневецькому і входило до Погребищенського ключа, котрий сягав аж до Володарки. Правда, з 1762 року землі цього ключа значно зменшилися і переходять у спадок Станіславу Фердинанду графу Ржевуському, потім його сину Адаму, а згодом внуку Адаму, який народився у 1806 році.

У 1726 році вперше згадується в селі Гопчиці церква на честь Святої Трійці (в Державному історичному архіві є церковно-метрична книга Свято-Троїцької церкви села Гопчиці за 1747-1799 роки).

З 1796 року Гопчиця входить до Липовецького повіту, Брацлавської губернії. В селі в цей час нараховувалось 663 жителя – 315 чоловіків і 348 жінок.

Згідно ревізії селян 1811 року, село належало Адаму Станіславовичу Ржевуському.

Перша сторінка ревізії

Остання сторінка. 382 селян чоловічої статі нараховувалось в Гопчиці в 1811 році

Дивитись повністю ревізію селян Гопчиці за 1811 рік

Карта 1816 року – “Плани церковних участків села Гопчиці відмежованих від земель поміщика Ржевуського“:

Карта 1816 року -

“Геометрическій спеціяльный плань Киевской Губерніи Махновскаго Повета села Гопчицы во владеніи его сіятельства Графа Адама Ржевускаго состоящаго наличной земли вь спокойномь пользованіи священно церковно-служителей Троицкой церкви находящейся состоящейже вь четырехь местахь, вь коихь по нынешнемь измеренію явилась а именно: вь первомь месте панской земли одинадцать десятинь и четыреста шестдесят квадратныхь саженей, да неудобной подь косогоромь тысяча сто сорокь квадратных саженей: во второмь месте панской земли семь десятинь и тысяча четыреста сорокь восемь квадратных саженей: в третьемь месте панской же земли семь десятинь и две тысячи двести квадратныхь саженей, да неудобной подь дорогою тысяча сорокь четыре квадратныхь саженей, да вь четвертомь месте сеннаго покоса одинадцать дсесятинь и тысяча четыреста девять квадратных саженей. Снятіе учинено по силе Указа Киевскаго Губернскаго правленія вь 1816 году Сентября 4 дня Липовецкимь Поветовымь землемеромь Коропачинскимь.
Снималь и Плань сочиняль Липовецкий Поветовый Землемерь Коропачинский. При семь быль состороны Духовной Депутать и Благочинный части Погребищь Священникь Григорій Новохицкій.
Масштабь вь англійскомь дюйме 100 саженей”.

З 1828 року Гопчиця належить доньці графа Адама Ржевуського Павліні, котра перебуває в шлюбі зі статським радником Іваном Стефановичем Різнічем.

У 1864 році у Києві вийшла друком книга Лаврентія Похилевича “Сказание о населенных местностях Киевской губернии” (Завантажити − PDF (RAR) − 184,1 Mb)

Сказания о населенных месностяхъ Киевскои губерніи или историческія і церковныя заметки о всихъ деревняхъ, селахъ, местечкахъ и городах, в пределахъ губерніи находящихся.

Собрал: Л. Похилевичъ, Кіевъ, в типографія Кіевопечерской Лавры, 1864 год

В ній Гопчиця описана так:

Гопчица село, на ровномъ месте, при речке Гопчице, въ 5-ти верстахъ от Погребищъ. Жителей обоего пола 1384. Въ 1741 году в Гопчице было 50 дворов; земли числится въ именіи 3022 десятины. Сь 1828 года Гопчица принадлежит дочери графа Адама Ржевуского Павлине, состоящей в супружестве за статскимъ советникомъ Ризничомъ. Церковь въ честь Пресвятои Тройцы деревьяная, построена помещикомъ Ризничемъ въ 1855 году. Колокольня и ограда вокруг церкви каменныя построенныя въ 1850 году при священнике Маевскомъ, предшествующая церковь причислена къ 5-му классу. Земли имеетъ 50 десятин, при церкви заведено приходское элементарное училище для детей прихожанъ тщаніем покойного священника Маевскаго и просвещеннымъ покровительствомъ владельца Ивана Степановича Ризнича, родом Серба.

Карта 1843 року церковних земель Гопчицької Свято-Троїцької церкви:

Карта 1843 року церковних земель Гопчицької Свято-Троїцької церкви:

“Геометрическій спеціяльный плань Киевской Губерніи Махновскаго Повета села Гопчицы отмежеванныхь церковныхь земель по жалобе приходского священника Маевского Господину оберпрокурору Святейшего Синода на действія прежней комисии произведенные в 1843 году по Указу Киевского Губернскаго правленія от 13 Мая за №4947 Согласно Указу Правительствующего Сената от 18 Декабря 1836 года и по документу 1755 года для довольствованія Священно и Церковно Служителей Свято-Троицкой Церкви наданному предками Графовь Ржевускихь Князями Радзивилами которые земли и угодія состояли в четырехь местахь а ныне коммисия вь 1844 году перенесена на владения и ближайшие сь Соблюдениямь Количества Качества теперешней Церковной Уживанности, а именно.
Вь 1-мь месте пороженного и пахотного поля состояниемь – десятинь 790 квадратных сажень.
Во 2-мь месте переменного пахотного поля 8 десятинь 920 квадратных саженей да при немь сенокосу 1 десятина 74 квадратых саженей.
В 3-мь месте пахотного поля оставленнаго по прежнему 11 десятинь 284 квадратных сажень.
Вь 4-мь месте в урочище очеретный Хуторь и вь которомь выделенно прежния вь 1843 году Комисиею назначится на семь плане подь литерою А Сенокоса 15 десятинь, а всего вь обводе того урочища сь зарослями 31 десятина 1488 сажень усадьбы сь церковным погостомь 2 десятины 558 сажень. Вообще на семь плане земли 63 десятины …44 квадратных сажень. Составлень 1844 года Іюля 15 дня”.

Після 1861 року Різнічі продають свій маєток полковнику Вощиніну, який в селі майже не бував, а господарством заправляла його дружина.

“Дело Киевского губернского по крестьянским делам Присутствия третьего выкупного стола 21 июня 1866 года № 15362”.

Имение селения Гопчицы – жены статского советника Паулины Адамовны Ризнич в числе 637 душ и выкупной земли в количестве 1674 десятин 1840 саженей (в том числе неудобной земли – 55 д. 1620 с.) на 49 лет по 6% ежегодно с крестьян. Акт №63 от 17.09.1873 года – об окончательном отводе и ограничении земель, отошедших в собственность крестьянам по выкупному акту по имению помещицы Александры Ивановны Цехановецкой, приобретенному ею по наследству от матери Паулины Адамовны Ризнич. 

Крестьянских усадеб – 243. Подробное исчисление с каждого хозяина, как оброка, так и недельной повинности находиться в Подворной описи.

“О выдаче свидетельства помещице Цехановецкой (Ризнич) Александре Ивановне об имении в селе Гопчицы Бердичевского уезда – дело №417 за 1874 год Киевской палаты уголовного и гражданского суда.

Киевский земельный банк выдал Цехановецкой А. И. под залог имения села Гопчицы 41200 рублей для содержания 25 воспитанников 2-й Киевской гимназии.


Пределено: Ввести во владеніе жену поручика Александру Ивановну Цыхановецкую, доставшемся ей по наследству от матери ея Паулины Ризничъ, урожденной Графини Ржевускихъ именіемъ селомъ Гопчицею, съ господскою землею при немъ всего: тысячу семьсотъ восемдесятъ восемь десятинъ по плану 1856 года – составленному вольнопрактикующимъ землемеромъ Пасковичемъ со всеми на этой земле водяными и лесными угодіями, оброчными статьями, винокуреннымъ заводомъ, двумя водяными мельницами изъ коихъ одна крупчатка, ветряною мельницею, господскимъ домомъ, съ жилыми и экономическими при немъ постройками и со всеми на этой земле принадлежащий къ именію зданіями и другими постройками; о чемъ составить за подписью присудствующихъ временнаго Отделенія Бердичевскаго Уезднаго Полицейскаго Управленія вводный листъ, препроводить таковый въ Бердичевскій Уездный Судъ, а копію съ онаго листа выдать поверенному владелицы Госпожи Цыхановецкой, отставному Коллежскому Секретарю Николаю Семеновичу Кржижановскому. Подлинное подписали Бердичевский Уездный Исправникъ Бердняевъ, Уездный Стряпчій Добрыкинъ и Становой Приставъ Тетеруковскій. При семъ вводе находились соседи по именію крестьяне собственники села Гопчицы Сельской Староста Профирий Степанович Петренко, Церковный Староста крестьянин Степан Андреев Максименко, крестьянин Фома Федоров Лавренчук, Павел Семенов Бургила, Василій Алексеевич Луцетенко, Иванъ Григоріевичъ Белоконенко, Даниилъ Яковлевичъ Подгорный, Исаакъ Викторовъ Салиженко, а вместо ихъ неграмотныхъ по личной просьбе расписался приходской священникъ духовник Села Гопчицы Николай Цакаловскій”

За даними першого перепису населення в Російській імперії за 1897 рік, маєток та землі села Гопчиця значаться як власність Олександри Вощиніної (Цехановецької).

Мапа 1868 року Київської, Подільської та Волинської губерній. Гопчиця (внизу праворуч) на мапі підписана як “Гайчицы”, через село протікає річка Самець

На даній мапі Гопчиця (вгорі праворуч) також підписана як “Гайчицы”

Так виглядали хати в Гопчиці на початку ХХ століття:

Хата - Кооперативна 26

Стара хата, вул. Кооперативна, 26

В роки Першої світової війни земля переходила до заможніших односельців, а селяни наймитували. Частина з них пішла працювати на Погребищенський буряково-сахарний і рафінадний завод (тодішня назва).

Натисніть для збільшення. План села Гопчиці 1916 року. “Именія Гопчицы Кіевской губерніи, Бердичевского уезда. Владенія наследниковъ дворянки О.І.Вощининой, находящагося въ арендномъ пользованіи Акціонернаго Общества Погребищенскаго свекло-сахарного и рафинадного завода

У 1911 році в Гопчиці діяла російська радикальна шовіністична і монархічна політична організація “Союз Русскаго народа“, відома також, як партія чорносотенців, створена в жовтні 1905 в Санкт-Петербурзі з метою протистояння прогресивним перетворенням у Російській імперії.

Головою гопчицької організації був Діонісій Ілліч Ільченко, всього на 1911 рік в цій організації, яку просували переважно православні священики, нараховувалось 48 осіб серед жителів Гопчиці (Джерело: Монархическое движение в Киеве и на территории Киевской губернии (1904-1919). Историческая энциклопедия).

Кладка через річку Самець в Гопчиці

Кладка через річку Самець в Гопчиці

Жовтневий переворот 1917 року у Гопчиці зустріли з надією, відбулося зібрання селян, на якому був створений комітет по розподілу поміщицького майна та землі, до його складу увійшли Я. Луценко, Я. Лабенко, Л. Касьян, а вже у червні 1918 року в селі з’явився загін гайдамаків, який відібрав поміщицьке майно і покарав активістів, керував розправою управитель Казимірський.

Текст підготували:

Михайло Петренко, завідувач краєзнавчого музею історії села Гопчиця

Дмитро Саліженко, дослідник, місцевий краєзнавець

Читайте також