Наше минуле
Напевно, немає нічого вічного на нашій землі, окрім людської пам’яті. З покоління в покоління передається красива легенда про невелике подільське село, яке існувало в урочищі Кодинка. Але, на жаль, в ХІІІ столітті його спалили під час набігу монголо-татари. Більшість люду загинуло, а ті, кому пощастило вижити, втекли в густі ліси понад річкою і там облаштували житло. Так зародилося нове село Гопчиця.
Публікації
В Гопчиці вшанували жертв Голодомору 1932-1933 років
У п’ятницю, 23 листопада, в Гопчиці відзначення 85-тих роковин Голодомору-геноциду. Голова сільської ради Роман Прилуцький разом із директором краєзнавчого музею Гопчиці Михайлом Петренком, учнями, вчителями і директором гопчицької середньої школи Марією Журавльовою поклали квіти до хреста жертв Голодомору. Настоятель храму святих безсрібників Кузьми
Гопчиця віддала шану землякам-партизанам, розстріляним в роки Другої світової
21 вересня в Козятині відбулись заходи до Дня партизанської слави, в яких взяли участь директор краєзнавчого музею Гопчиці Михайло Петренко та Василь Лавренчук, племінник закатованого німцями керівника Гопчицької підпільної групи Олександра Макаровича Лавренчука. "Після того,
В Гопчиці розпочали збір жорен для меморіалу жертв Голодомору
В Гопчиці розпочали збір старих жорен з млинів для спорудження на території краєзнавчого музею меморіалу Голодомору 1932-1933 років, жертвами якого стали 195 наших односельчан. Наразі вже вдалось зібрати 7 жорен - три великих (промислових) та