Наше минуле
Напевно, немає нічого вічного на нашій землі, окрім людської пам’яті. З покоління в покоління передається красива легенда про невелике подільське село, яке існувало в урочищі Кодинка. Але, на жаль, в ХІІІ столітті його спалили під час набігу монголо-татари. Більшість люду загинуло, а ті, кому пощастило вижити, втекли в густі ліси понад річкою і там облаштували житло. Так зародилося нове село Гопчиця.
Публікації
Шляхта чиншова в Гопчиці. Ревізія 1795 року
В переписі шляхти/шляхти чиншової Брацлавської губернії, Липовецького уїзду за 1795 рік у Гопчиці проживали родини шляхтичів. У першій відомості йдеться про родину посесора (орендатор землі, власник посесійного підприємства) Яна Станіславовича Вітвіцького, який за 8 тисяч польских злотих
Шляхта в Гопчиці. Перепис однодвірців 1842 року
В переписі однодвірців Махновського уїзду за 1842 рік в Гопчиці нараховувалось 13 родин колишньої шляхти. Однідвірці - колишня шляхта, яка не пройшла перевірку Центральної ревізійної комісії на дворянство (Правобережжя), на Лівобережжі в однодворці попала козацька
Ревізія селян Гопчиці за 1811 рік
Ревізькі казки - документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII - 1-й половині XIX ст., що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки (назва документів ревізькі казки дослівно