Напевно, немає нічого вічного на нашій землі, окрім людської пам’яті. З покоління в покоління передається красива легенда про невелике подільське село, яке існувало в урочищі Кодинка. Але, на жаль, в ХІІІ столітті його спалили під час набігу монголо-татари. Більшість люду загинуло, а ті, кому пощастило вижити, втекли в густі ліси понад річкою і там облаштували житло. Так зародилося нове село Гопчиця.