Далекосхідна прикордонна застава. Вдень і вночі, в спеку і холод особовий склад несе свою нелегку службу. На дощатих стінах казарми закріплена фотографія юнака в червоноармійській формі. Мужнє обличчя, допитливі і трохи сумні очі. Поряд меморіальна табличка “Здесь служил рядовой Павленко Михаил, погибший смертью храбрых при охране границ СССР 8 августа 1930 года“.

Родився Михайло Панасович Павленко у 1906 році в селі Гопчиця. У 1925 році Михайло разом з великою групою переселенців-подолян переїзджає на нове місце проживання – в село Горновоє, Алтайський край. Звідси, через три роки, йде на військову службу, потрапляє Михайло в прикордонні частини – в 56-й кавалерійський загін військ ОДПУ міста Благовєщенськ, на Марківську заставу.

З розповіді молодшої сестри Марії Панасівни Качури про брата:

– Нас було у батьків п’ятеро. Кожну колиску колисали безжалісні і нестерпні злидні. Михайло – другий син у сім’ї. У 1917 році епідемія тифу забрала у могилу батька і матір. Старший брат комуніст Клим тривалий час посідав клопітку посаду голови сільвиконкому. Тож всі турботи про меншеньких випали на долю Михайла. З винятковою увагою і чуйністю ставився до нас брат. Часто вголос читав захоплюючі книги. Вже тоді відрізнявся спостережливістю і аналітичним розумом.

В різних джерелах і розповідях по-різному описується смерть прикордонника Павленка, але всі сходяться на одному – він герой.

За свідченнями колишнього прикордонника Марківської застави П.А.Єрмакова:

У серпні 1930 року, за даними розвідки, стало відомо, що в районі Н-ського перекату – це десять кілометрів від застави, вночі має переправитися група контрабандистів. 8 серпня начальник Марківської застави Єршов наказав кращому солдату Михайлу Павленку перевірити службові наряди на лівому фланзі. Солдат верхом на коні відправився на перевірку. Ось знайома стежка вздовж річки Амур. Та не знав прикордонник, що на ній, причаївшись в кущах, чатують японці. Раптом приглушені вигуки на незнайомій мові, клацання затворів сповістили про небезпеку. Очевидно, що бандити сподівалися взяти прикордонника живим, без пострілів, щоб не видати себе. Павленко зрозумів – треба будь-що не дати ворогам перейти на нашу територію. Навіть ціною власного життя. Зав’язався нерівний бій. Червоноармієць майстерно володів вогнепальною і холодною зброєю. Сімох ворогів Михайло зарубав шашкою і вбив з гвинтівки. Постріли почули на заставі. Коли на місце сутички поспіли кавалеристи-прикордонники, вони виявили мертвого товариша, три японські гвинтівки, одну російську піку і залишений бандитами човен.

Михайлу Павленку було 24 роки коли він загинув, але пам’ять про нього живе серед людей вже багато десятиліть. Про героя складена пісня. Його імʼя 27 квітня 1970 року присвоєно Марківській заставі, на якій він служив. Одна із вулиць міста Благовєщенськ, де похований Михайло Павленко, а також Гопчицька середня школа носять його імʼя.